Багата і повчальна історія хімії і хімічної техології. Вона показує, що людина з древніх часів крок за кроком опановувала таємниці природи. Десятки тисяч років тому первісна людина навчилася добувати вогонь. Це була одна з перших хімічних реакцій, яку спостерігала людина. Опанувавши вогнем, викорстовуючи багаторічні спостереження навколишнього світу, людина почала все більш свідомо впливати на природні матеріали: деревину, легкоплавкі метали, глину та інш. Так з’явилися  наважливіші галузі древньої техніки: гончарне виробництв і металургія.

          З покоління в покоління накопичувалися і передавались одержані практичні навички, на основі яких зароджувалася наука про перетворення речовин – хімія.

         Увесь процес накопичування знань про речовини і матеріали неразривно пов’язаний з історією розвитку людського суспільства, тому що як хімія, так і всі галузі хімічної технології, в значній мірі впливали і впливають на розвиток цівілізації.

         Сучасна хімія, фізика і технологія високомолекулярних сполук має експериментальний і теоретичний матеріал, кількість якого з кожним роком значно зростає. Тому очевидна необхідність використання у викладанні історичних відомостей про розвиток галузі в цілому.

         Крім того, впровадження історичного елементу у викладанні теоретичних і технологічних дисциплін будь якої галузі підвищує інтерес слухачів і показує їм, що технологія, яку вони вивчають – це не зібрання правил і фактів, які невідомо звідки з’явились, а результат зусиль багатьох поколінь дослідників, інженерів, технологів, які жили і живуть у всіх державах світу.

         На протязі багатьох років високомолекулярні сполуки розглядали як матеріали для техніки і побуту і досить часто їх визначали як замінювачі традиційних матеріалів: металів, деревини, скла та інш. Сьогодні високомолекулярні сполуки розглядають як самостійну групу конструкційних матеріалів, які у ряді галузей не можуть замінити ніякі інші відомі матеріали.

         Крім того, визначено, що для високомолекулярних сполук технічне застосування не головне. Головне для них світ живої природи, життя. Зараз відомо, що вся генетична інформація записується і зберігається в молекулах високомолекулярних сполук – нуклеїнових кислот. Тому живу клітину розглядають як свого роду фабрику, прекрасно збалансовану і працюючу під управлінням нуклеїнових кислот. Але і в основі усіх виконавчих пристроїв цієї фабрики  - хімічних, механічних, електричних, оптичних та ін. знову ж таки – високомолекулярні сполуки – молекули білків.

         Тому створення нових конструкційних полімерних матеріалів і композицій на їх основі з наперед заданими властивостями зараз розглядають як задачу інженерну, прикладну. А головною науковою задачею в галузі високомолекулярних сполук визначають одержання синтетичних високомолекулярних сполук з такою регулярністю будови, яку створила в них природа.